Історія кави, як і всієї людської цивілізації, розпочалася в Ефіопії. Дивно, але одне-єдине відкриття, випадково зроблене скромним пастухом кіз, надалі вплинуло на утворення держав, революції та неймовірні наукові відкриття. Не вірите? Налийте собі філіжанку гарної кави і читайте далі…Чистою випадковістю кава з’явилася на Близькому Сході саме на рубежі IX—X століть, на зорі дивовижної доби освіти і відкриттів. Можливо, той факт, що за наступні тисячі років поширення кавової культури у світі (від Туреччини до Британії, Франції, Іспанії, Португалії, Голландії та Америки), як правило, передувало всім значним геополітичним змінам — теж простий збіг.
Не випадково й те, що «кавовий істеблішмент» щоразу дивував світ своїм нестандартним поглядом на традиційні речі, розбурхував класову систему і сприяв активному обміну знаннями цієї галузі. Деякі з найбільших розумів в історії людства, від Ісаака Ньютона до Бетховена, Наполеона і Стіва Джобса, не просто мали змогу спостерігати за розвитком культури споживання кави, а й самі були великими фанатами цього дивовижного напою. Іноді дії виробників кави навіть ставали причиною значних історичних подій: революцій, громадянських воєн та повстань. Зовсім неважко уявити, як релігійні лідери, королі та політики вершать долі цілих народів та держав, попиваючи ароматну каву.
У Європі каву вживають лише 400 років. По той бік океану, у Новому Світі, він виявився ще пізніше – 300 років тому. І тим не менше кава встигла вплинути на утворення держав, становлення та збереження рабовласницького ладу, розвиток засобів масової інформації та поява найперших аналогів великих торгових корпорацій.
А також вплинув на формування фінансових інститутів зі світовим ім’ям.
Сліди його багатовікового впливу можна простежити у багатьох аспектах повсякденного життя, зокрема у політиці, журналістиці, науці та літературі.
ДЕ ВСЕ ПОЧАЛОСЯ
Наша подорож починається до Ефіопії. І хоча вона традиційно вважається батьківщиною кави, цілком можливо, що насправді ця країна була просто першим місцем, де завезені з Судану кавові дерева змогли непогано прижитися і розроститися на повну силу. Нам досі достеменно невідомо, де вперше почали використовувати кавове листя, ягоди чи зерна. Але ми точно знаємо, що приблизно 2000 років тому кочівники племені Оромо, що жили на території королівства Каффа (Ефіопія), ліпили з перетертого кавового листя і ягід таку собі подобу маленьких пиріжків. Вони були схожі на кавову тягучку, жуючи яку людина зазнавала короткочасного припливу сил і енергії. У V столітті зв. е. територія Північної Ефіопії та частини Південного Єгипту входили до складу Аксумського царства, яке активно обмінювалося товарами з Римською імперією. Але, на жаль, письмових свідчень того, що римляни колись пили каву, не існує…
Цілком ймовірно, що кава вирощувався також і в царстві Хім’яр (сучасний Ємен), після того, як його території були захоплені царством Аксум. Крім цього, у VII столітті зв. е. суттєво зміцнилися політичні, культурні та торговельні зв’язки між народами Ефіопії та Ємену, продовжувалося поширення мусульманства – все це сприяло розвитку кавової культури. Незабаром завдяки налагодженим арабським торговим шляхам з Ємену, більшість яких починалися в портовому місті Моха, кава поширилася по всьому Близькому Сходу.
Спочатку варто розповісти знамениту легенду, яка говорить, що вперше кавове дерево було виявлено молодим пастухом ефіопським кіз на ім’я Калді. Ця історія прижилася краще за інших, оскільки вона досить правдоподібна, але, як правило, кожен оповідач додає до неї свої деталі. Якось увечері молодий Калді спостерігав за своїм стадом і помітив, що кози гризуть листя і червоні ягоди якогось дерева, після чого починають поводитись надзвичайно жваво. Заінтригований, він вирішив сам спробувати їх. Ефект був миттєвий – пастух відчув приплив енергії та бадьорості. Так Калді виявив кофеїн – найпоширеніший засіб покращення тонусу в сучасному світі. Як далі розвивалися події — питання спірне, проте найвідоміша версія свідчить, що Калді поділився виявленими плодами та листям з ченцями з монастиря поблизу.
У Ємені є своя легенда про появу кави. Якийсь Омар був кинутий помирати за міськими стінами Мохі (Меккі). Під час своїх поневірянь по окрузі, намагаючись знайти якесь харчування, він і виявив кавове дерево. Скуштувавши його плоди, він відчув у собі приплив енергії та сил, які допомогли йому дістатися міста. Той факт, що він не загинув у пустелі з голоду, городяни визнали знаком згори. З такою ж повагою жителі Мекки поставилися і до виявленого Омаром дерева, з плодів якого пізніше навчилися готувати напій, який прославив їх місто по всьому світу. Араби називали його qwaha, що арабською означає вино». І оскільки мусульманам заборонено вживати алкоголь, кава дозволяло відчути їм щось віддалено нагадує п’янкий ефект дешевого вина.
АРАБСЬКА ТА ТУРЕЦЬКА КАВА
Подальшу історію кави пов’язують із поширенням ісламу. Кава використовувалася в релігійних обрядах, допомагаючи тим, хто молиться, не заснути під час нічних служб. У ці ж роки в середньовічній Європі вперше висушили, обсмажили та подрібнили кавові зерна, а потім приготували напій, який загалом відповідав усім сучасним базовим принципам приготування кави. Він став важливою статтею експорту для арабських держав, і, мабуть, перші заклади, де готувався і продавався цей напій, з’явилися в Ємені наприкінці XV століття. Ось тільки деяким високопосадовцям припав не до душі стимулюючий ефект, який каву чинив на людей. У 1511 році правитель Мекки пригостив каву місцевого верховного суддю, а потім наказав йому заборонити цей напій, оскільки був упевнений, що «від нього люди п’яніють і стають схильнішими до злочину закону». Його старання мали ефект — усі запаси кави були спалені прямо на вулицях міста, а кавові будинки були змушені припинити торгівлю цим напоєм.
Заборона протрималася лише кілька місяців і була скасована вищим начальством. Протягом наступних 200 років султани, правителі, королі та місцева влада багатьох арабських (і не тільки) країн неодноразово видавали подібні закони і так само швидко їх скасовували.
У 1517 році Ємен був захоплений імперією Османа. Новому уряду було потрібно трохи часу, щоб зрозуміти, наскільки кава цінний товар. Було введено жорсткі законодавчі обмеження на експорт зерна та контроль за нерозповсюдженням кавових дерев. Свіжозібрані ягоди спочатку ошпарювали окропом або частково обсмажувалися і лише потім морем переправлялися в Суец (Єгипет). Звідти товар доставлявся Олександрію, де його могли придбати європейські покупці. Незважаючи на всі обережності, комусь все ж таки вдалося викрасти заповітні зерна. Легенда свідчить, що один хитрун сховав кілька зелених зернят у своєму ремені. Саме так кава потрапила до Індії.
Ближче до кінця XVI століття згадки про каву з’явилися й у європейській литературе. Так, у 1592 році в книзі професора Проспера Альпініуса була представлена перша докладна ілюстрація кавового дерева. Альпініус також згадав про те, що турки варили відвар із плодів цього дерева. Надалі цією екзотичною рослиною та напоєм зацікавився голландський учений Палюданус, він згадує про нього у своїх «Дорожевих нотатках» (1596 р.):
«Вранці вони п’ють цей гарячий відвар, що обпалює, на голодний шлунок, неодмінно з глиняних кухлів, […] вони кажуть, що це зміцнює їх сили і робить більш пристрасними».
В 1610 Константинополь (Стамбул), перлина Османської імперії, був одним з найбільших і багатих міст у світі. У той час найпопулярніший напій називався коффа і був «за кольором і смаком дуже схожий на кіптяву». Європейців зацікавила незвична традиція турецького народу. І не дивно, адже це була одна з найбільших імперій за всю історію людства, що тяглася від берегів Північної Африки до Східної Європи і мала неймовірний вплив. У той час як саме дерево коффа та його плоди ретельно вивчалися провідними ботаніками та вченими Європи, практично кожен бажаючий міг випробувати на собі ефект від напою, приготованого на їх основі.
